Київ, 20 березня. Бурхливий розвиток ринку лізингу в Україні з початку 2007 р. пішов на спад восени минулого року; така тенденція збереглася і на сьогоднішній день. Так вважає Асоціація лізингодавців України та керівники найбільших лізингових компаній, гравців ринку, - Тетяна Саусь (Генеральний директор компанії «Ласка-Лізинг»), Петер Оберауер (Генеральний директор компанії «Райффайзен Лізинг Аваль») і Роман Іваненко (Генеральний директор компанії «Євро Лізинг »). Цей і ряд інших питань обговорювалися під час конференції: «Лізинг: результати діяльності в галузі в 2008 р. Прогноз 2009», яка відбулася 12 березня.

На засіданні була присутня також Ірина Соколова, заступник директора департаменту нагляду за фінансовими компаніями Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України. Вона зазначила, що на даний момент існує ряд законодавчих проблем на ринку лізингу в Україні, і Держфінпослуг готова вирішувати їх разом з представниками лізингових компаній.

Підбиваючи підсумки минулого року, було відзначено, що лізингодавці стали скорочувати терміни фінансування і фінансувати менш дорогі предмети лізингу. Журналістам були доступні роздавальні матеріали з аналітикою за минулий рік і рейтингом лізингових компаній. Якщо не враховувати лізинг залізничних вагонів (цей продукт є специфічним для ринку України), то Райффайзен Лізинг Аваль зайняв перше місце за обсягом портфелю лізингових договорів і друге - за вартістю активів, переданих у лізинг у 2008 році.

За словами Тетяни Саусь, банки зараз намагаються «очистити» портфель, передаючи дочірнім лізинговим компаніям проблемні заборгованості. Вона також зазначила, що зараз більшість лізингових компаній «стоять» із-за відсутності фінансування з боку банків.

Роман Іваненко зазначив, що існує величезна кількість податкових недоробок в лізинговому законодавстві України. Наприклад, відсотки у складі лізингових платежів у розмірі, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ обкладаються ПДВ. Облікова ставка НБУ, однак, «відірвана» від ринку і ніяк не відображає реальну вартість кредитних ресурсів. До того ж, лізингові компанії не мають права відносити резерви на валові витрати (за прикладом банків). Незрозумілим є факт відсутності компенсації процентних ставок за лізинговими платежами за прикладом кредитних (сфера сільського господарства). Чому коли державна підтримка банків існує, немає схожої практики в сфері лізингу?

Петер Оберауер висловив припущення, що скоротиться кількість т.зв., незалежних (тобто, які не належать до фінансових груп), каптивних (належать постачальникам техніки) та лізингових компаній, пов'язаних з проблемними банками. Це станеться через те, що їм нізвідки чекати «допомоги фондування». По всій Європі частка лізингу в інвестиціях в основні засоби досягає 29%, таким чином, зпроекціювавши цю цифру на український ринок, ми отримаємо орієнтовний обсяг в 75 млрд. грн. Виходячи з цього, компанії, що залишилися на ринку, почнуть освоювати традиційні для європейського ринку лізингові продукти (наприклад, лізинг легкових автомобілів), які до цього перебували в банківській «окупації», тому що банки навряд чи повернуться до них пост-криза.

Журналісти цікавилися процентом проблемних заборгованостей у портфелях лізингових компаній. Назвати конкретні цифри важко, тому що ситуація змінюється кожен день, але в середньому по ринку даний показник становить близько 4%. Крайнім заходом в даній ситуації є вилучення техніки у лізингоотримувача. Таким чином, у кожної лізингової компанії на сьогоднішній день існує численний «парк» вилученої техніки. Отже, актуальності набуває лізинг техніки, що була у користуванні, як один з небагатьох інструментів отримання позикових коштів. В даному випадку і умови лізингу є лояльними, і компанії «охоче» фінансують клієнтів, що бажають взяти в лізинг їх власну техніку.

Повний список техніки, що була у користуванні, Райффайзен Лізинг Аваль Ви можете побачити тут.